Ірина Білик, ТІК - Тантра

Я втікав від самоти я не знав де ти
Я тебе шукав та не міг знайти
На столі лежать без адрес листи
Замість підпису сльози вияв самоти
Лише ім’я твоє як музика сумна

І пізно напевно просити пробачення
Сльози і слова уже не мають значення
Не встигли образи переповісти
Розбіглися по різні сторони міста