Наталія Шевченко - Тану від розлуки

Так порожньо мені так дискомфортно
Безрадісно нестерпно і самотньо
Бо ти пішов бо ти не міг інакше
Мені лишив недовге щастя наше
Земля свята у бій тебе позвала
І самота всю душу розірвала
Вже котру ніч безжальні сни тривожні
І дотик твій в диханні вітру кожнім

Тану тану тану
Від болю й любові
Знаю знаю знаю
Що буду з тобою
Вірю вірю вірю
Що день той настане
Й нас в палких обіймах
Світанок застане

І всесвіт став таким нестерпно сірим
О Боже дай мені терпіння й віри
Я пригорнусь до рідного шеврону
І посміхнусь до тебе з телефону
Свинцевий дощ тебе обійде мрехом
Моє люблю хай буде оберегом
Далекий мій коханий мій солдате
Ти повернись так хочу я кричати