ACAФATOV - Люди ідуть від людей

Немає нічого вічного
І навіть на сонці є плями
І неідеальні такі ми всі
Та треба ж прийти вже до тями
Живемо в сталевих цих рамах
Собі придумали правила
Хіба ж слова й букви для того аби
Аби один одного ранили ми

А люди ідуть від людей
Лишаючи в душах рани е
Скільки ж таких нас є
Скільки ж таких нас поламаних
Життя треба жити і йти
Ще, може й колись зустрінешся, е
А може й таку ж знайду
З душою на шмаття розірваною